18 травня у світі відзначали Міжнародний день музеїв. Редакція QIRIM.Media зібрала незвичні музеї Криму — великі й маленькі, приватні та державні, які розповідали про українську, кримськотатарську та місцеву культуру півострова. Частина з них після окупації росією змінила назви, експозиції або взагалі зникла з публічного простору.

Серед таких місць — унікальний «Будинок-музей домовиків» у селі Запрудне (Degirmenköy), який називають чи не єдиним такого роду музеєм у світі. Його створили художники Микола та Наталія Никанорови, які вирізали сотні фігурок домовиків з кедра, кипариса та інших порід дерев. Невеликий приватний музей став відомим далеко за межами Криму ще до окупації півострова. В якому стані він зараз — достеменно невідомо.

Фото: «Будинок-музей домовиків». З відкритих джерел

Під контролем окупаційної влади опинився й «Кримськотатарський музей мистецтв» у Сімферополі, який після 2015 року незаконно перейменували на «Музей культурно-історичної спадщини». До окупації він був одним з головних центрів збереження кримськотатарської культури, де містилися архіви, твори мистецтва, історичні предмети та документи. Частина експозицій і фондів після 2014 року фактично стала недоступною для українських інституцій.

Фото: виставка «Таїнство вишивки» у Кримськотатарському музеї мистецтв у Сімферополі. Крим.Реалії

У Сімферополі до окупації працював єдиний у Криму «Музей української вишивки імені Віри Роїк» — легендарної кримської майстрині та Героя України. У музеї зберігали роботи самої Роїк, її учениць, а також старовинні українські рушники, сорочки й предмети народного текстилю, зібрані по всьому Криму. Віра Роїк десятиліттями популяризувала саме українську вишивку на півострові та створила власну кримську школу українського вишивального мистецтва.

Фото: Музей Віри Роїк. Крим.Реалії

Невідомою залишається й доля «Музею кобзарства Криму та Кубані», який працював при Кримському державному гуманітарному інституті. У музеї зберігалися 24 старовинні бандури, архіви, фотографії, листування та документи, присвячені історії українського кобзарства у Криму та на Кубані. Колекцію роками збирав дослідник Олексій Нирко.

Фото: музей бандур. З відкритих джерел

Окремою історією став музей Лесі Українки в Ялті. Після окупації його перейменували, а експозицію, присвячену письменниці, фактично прибрали. Тепер у будівлі працюють інші виставки, а від Лесі Українки залишилися лише пам’ятник біля входу та невелика фотографія серед експозиції про російських письменників. Де зараз основна частина колишньої експозиції — невідомо.

Фото: вхід у музей Лесі Українки в Ялті. З відкритих джерел

До окупації Криму поблизу Бахчисарая працював український етнографічний скансен «Рідне село» — музей просто неба з українськими хатами, де зберігалися старовинні рушники, ікони, предмети побуту та ремесел з різних регіонів України. Засновниця комплексу Тетяна Потапова створила його як простір української культури в Криму.

Фото: музей Рідне село. З відкритих джерел

Серед незвичних місць окупованого Криму залишається й «Бісерний храм» біля Бахчисарая, поблизу печерного міста Качі-Кальйон. Храм став відомим через оздоблення з тисяч намистин, бісеру та прикрас, якими монахи та паломники впродовж багатьох років оформлювали інтер’єри.

Фото: бісерний храм. З відкритих джерел.