23 липня минає чотири роки відтоді, як в окупованому Генічеську зник кримський татарин Аппаз Куртамет. Згодом стало відомо, що його затримали російські силовики. Підставою для переслідування став переказ 500 гривень знайомому, який служив у добровольчому підрозділі української армії.

Російська сторона звинуватила Куртамета у «фінансуванні терористичної організації». Справу розглядав окупаційний суд. Спочатку Аппазу загрожувало 10 років ув’язнення, а 20 квітня 2023 року його засудили до семи років колонії.

Обвинувачення у справі ґрунтувалися, зокрема, на свідченнях так званих «прихованих свідків» та експертизах, проведених особами, які співпрацюють з російськими силовими структурами.

Аппаз Куртамет у російській неволі

Нині Аппаз Куртамет перебуває в колонії у Себезькому районі Псковської області росії. За словами його матері Айше, син підтримує з родиною зв’язок приблизно раз на тиждень. Він також має дозвіл на відеодзвінки. Після чотирьох років ув’язнення моральний стан Аппаза значно погіршився. Він говорить матері про втому, відсутність настрою та відчуття безнадії. Тривала ізоляція, невизначеність і умови утримання позначаються на його психологічному стані.

Водночас Куртамет намагається не втрачати часу. Він вчиться працювати на швейних верстатах і вже завершує навчання. Раніше Аппаз працював на швейній фабриці при колонії, де виготовляють спеціальний одяг. Після навчання повернеться до роботи.

Айше Куртамет тримає в руках фото заарештованого сина

За словами матері, Аппаз знову пережив перебування у штрафному ізоляторі. Після таких покарань він втрачає вагу – загалом за час ув’язнення схуд приблизно на вісім кілограмів. У ШІЗО не може користуватися продуктами, які передає родина, а коли виходить з ізолятора, знаходить частину продуктів зіпсованими, бо вони втратили термін придатності. Через переповненість колонії, велику кількість людей та постійні обмеження Аппазу стало важче підтримувати листування. Попри це, він продовжує читати. Нещодавно у ШІЗО він прочитав роман «Бабин Яр» Анатолія Кузнецова, який, за словами матері, дуже його вразив. Аппаз також малює олівцем спогади про важкі дні, проведені у «Володимирському централі».

«Він намагається не втрачати часу. Читає, займається самоосвітою, малює. Під час наших розмов ми разом переглядаємо інформацію з офіційних джерел, і він намагається не втрачати зв’язок з тим, що відбувається у світі, в Україні та Криму», – розповідає мати.

Останнім часом Айше Куртамет продовжує звертатися до міжнародних і державних інституцій з проханням допомогти у звільненні сина. Вона надіслала звернення до Міністерства закордонних справ Ірландії, Посольства України в Ірландії та міністра закордонних справ Туреччини. Від Посольства України в Дубліні отримала відповідь, що звернення передадуть до Міністерства закордонних справ України. 25 травня 2026 року Айше також взяла участь у мирній акції у Стокгольмі, де зустрічалася з представниками шведського парламенту, журналістами та письменниками, розповідала про справу свого сина. За її словами, особливу підтримку надала шведська політикиня Кайса Оллонґрен, яка звернулася до депутатів парламенту Швеції з відеозверненням на підтримку звільнення Аппаза.

Аппаз Куртамет в Києві

Мати Куртамета каже, що за чотири роки зверталася до державних органів, міжнародних організацій, представників різних країн та політиків.

«Я хочу вірити, що його історія не буде забута, що його ім’я буде почуте і включене до всіх можливих переговорних процесів щодо звільнення незаконно утримуваних громадян України», – наголошує Айше Куртамет.

Вона продовжує боротися за звільнення сина і дякує всім, хто допомагає розповідати про його справу та підтримує родину.

«Я продовжую боротися за те, щоб мій син повернувся додому», – каже мати Аппаза.

Всі фото надані редакції Айше Куртамет.