Стан здоров'я кримськотатарських політв'язнів у російських в’язницях погіршується. “Кримська солідарність” щотижня повідомляє про кілька таких випадків. QIRIM.News лише за липень нарахувала вісім прикладів, коли бранці потребували медичної допомоги або не отримували необхідних ліків. Про те, як їм допомогти і що робити родичам політв'язнів - далі у матеріалі.

18 липня стало відомо, що політв'язень Аметхан Абдулвапов, який переніс інсульт у російській колонії міста Ангарськ, не отримує ліків. Йому доводиться терпіти біль у серці. Тож бранець просив дружину надіслати йому препарати.

Засуджений до 18 років позбавлення волі політв'язень Шабан Умеров страждає від високого тиску і потребує протезування зубів. Він перебуває у колонії в Мурманську.

Засуджений до 13 років ув'язнення кримський татарин Рустем Сеітмеметов розповів, що в нього погіршується стан здоров'я. Бранець перебуває у колонії Салавата (Республіка Башкортостан). Торік у чоловіка стався інфаркт міокарда і йому провели шунтування серця у тюремній лікарні. Серце продовжує боліти. Також чоловіка непокоять перепади артеріального тиску.

Це лише частина останніх прикладів, коли кримськотатарські політв'язні скаржаться на проблеми зі здоров'ям у російських тюрмах.

Аметхан Абдулвапов. Фото: Кримська солідарність

«Люди, по суті, на межі»

Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко у розмові з QIRIM.News повідомила, що наразі 25 політв'язнів потребують медичної допомоги.

“Щодо людей, які мають хронічні або набуті в увʼязнених захворювання і потребують прямого медичного втручання чи допомоги, це приблизно 25 осіб. Це ті люди, які, по суті, на межі”, - каже Нестеренко.

За її словами, в деяких колоніях кращі умови, в деяких - гірші. Все залежить від того, де конкретно перебуває бранець. Деяким допомога надається, але їхній стан все одно погіршується. Або хоча б родичі можуть передати ліки. Однак зазначає, що є такі політв'язні, яким працівники пенітенціарних установ свідомо відмовляють в медичній допомозі.

“У чому основна причина - ми точно сказати не можемо. Це може бути якась особиста неприязнь працівників до громадян України, до політичних в'язнів, до журналістів, до кримських татар. Тут може бути різний рівень дискримінації за різними ознаками”, - пояснює правозахисниця.

Вікторія Нестеренко. Фото: Facbook/Вікторія Нестеренко

Вона розповідає: найжахливіші умови, в яких утримують політв'язнів - це СІЗО, розташовані в окупованому Криму. А також “Владимирский централ” у росії та колонія у Зелеконокумську, про що нещодавно заявила політув'язнена Ірина Данилович.

“Це те, про що нам відомо. Бо взагалі в усіх пенітенціарних установах можуть бути різні камери і різні умови. Навіть якщо це колонія, де умови вважаються більш-менш нормальними, там все одно є штрафний ізолятор, в якому умови значно жорсткіші. Тобто, там може бути сирість, холод, приміщення може не опалюватися взимку. Там немає ковдри, наприклад, людина спить без нічого абсолютно і мерзне. І, враховуючи всі ці умови, стан людини може погіршуватися”, - акцентує Нестеренко.

У разі відсутності медичної допомоги у російських в'язницях правозахисниця радить родичам діяти через адвоката. Пояснює: спершу політв'язень, який хворіє, робить письмове звернення, що йому потрібно викликати фельдшера або він сам хоче потрапити до фельдшера. Якщо йому відмовляють у цьому, він має повідомити про це адвокату. І тоді адвокат звертається у колонію з відповідним запитом.

“Якщо навіть це не працює, тоді потрібно якось звертатися в інші інстанції, звертатися до правозахисників, робити розголос, звертатися до міжнародних інституцій, до Омбудсмана російської федерації. Це такі механізми, які можуть діяти”, - зазначає менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA.

«Лікують парацетамолом або активованим вугіллям»

Також, за її словами, у російських пенітенціарних закладах обмежений доступ до ліків.

“Від політв'язнів ми отримували інформацію, що їх лікують парацетамолом, ібупрофеном або активованим вугіллям від усіх хвороб, які можуть бути наявними в організмі. Також в них якісь мазі є. І все. Це те, що забезпечує держава на державному рівні безоплатно”, - зауважує Нестеренко.

Водночас кожен ув'язнений має право отримувати медичну допомогу через своїх родичів. Тобто, якщо родич знаходить лікаря, оплачує час перебування у колонії і його приїзд туди, тоді це можливо. Також якщо вже стан здоров'я політв’язня значно погіршився, його можуть вивезти на лікування до спеціалізованої медичної установи.

Але це відбувається вже у крайніх випадках, каже Нестеренко. Як приклад - політв’язень Тофік Абдулгазієв, у якого торік виявили туберкульоз. Його перевезли з колонії до туберкульозної лікарні і він досі там лікується.

Щодо передачі ліків політбранцям родичами, у пенітенціарних закладах рф є вимоги, в залежності від режиму установи. Тобто, слід надати документи на ці ліки, сертифікати якості для того, щоб вони могли потрапити у пенітенціарний заклад.

“Зазвичай з цим проблем немає, бувають поодинокі випадки, коли політвязнім не видають потім ці ліки. Тобто, були випадки, коли кошмарили спочатку родичів, що не вистачає якихось сертифікатів якості, документів. Крім того, було таке, що забороняли передавати ті чи інші ліки, але потім через адвокатів змогли вирішити це питання. Було також, що родичі передали ліки, але політвязням їх не видали”, - розповідає Нестеренко.

Існує також проблема з тим, що коли політв'язня етапують з однієї колонії в іншу, в нього забирають всі його речі, включно з ліками. І потім видають їх за необхідністю. І ліки можуть взагалі не видати.

Говорячи про тенденцію щодо погіршення стану багатьох кримськотатарських політв'язнів, правозахисниця зауважує: дуже багато політбранців - вже не молоді люди віком 50+. І засуджені вони на тривалі терміни ув'язнення - від 7 до 20 років.

“Так чи інакше, кожна людина хворіє і в звичайному житті. А в пенітенціарних установах це важче вдвічі чи навіть втричі, бо немає нормального доступу до медицини, погані умови, погане харчування, брак вітамінів, холодно, вогко, дуже швидко розповсюджуються бактерії, більше людей хворіє. І вилікувати якусь хронічну хворобу в таких умовах взагалі неможливо. Тому стан погіршується”, - пояснює вона.

«Важливо говорити про те, що насправді відбувається»

Нестеренко переконана: про всі випадки погіршення стану здоров'я бранців та ненадання їм медичної допомоги слід повідомляти.

“Тому, що все-таки ми хочемо якось зарадити ситуації, якось звертати на це увагу людей, міжнародної спільноти. Тому, можна сказати, що це важливо доносити до різних аудиторій і говорити про те, що насправді відбувається (…) Вже троє політв'язнів померли у в'язницях (йдеться про Костянтина Ширінга, Джеміля Гафарова і Рустема Віраті - ред.). Це свідчить про те, що ситуація погіршується”, - наголошує вона.

«Списки важкохворих бранців використовуємо на всіх майданчиках»

Представник Уповноваженого з прав жителів АР Крим та м. Севастополя Ельвін Кадиров у коментарі QIRIM.News зазначив, що, за його даними, наразі понад 40 політбранців потребують негайної медичної допомоги.

“Зараз понад 40 людей за нашим списком чекають на належну медичну допомогу і не отримують її”, - каже Кадиров.

Ельвін Кадиров. Фото: Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Він розповідає: важкохворі політв'язні з окупованого Криму, які незаконно засуджені, це фокус Офісу Омбудсмана. Тому існує окремий список важкохворих політв'язнів з окупованого півострова.

“Ми маємо інформацію про стан і хвороби або від родичів, або з відкритих джерел. Ми ці списки використовуємо на всіх майданчиках, куди їздить Уповноважений. Він розповідає про правопорушення в Криму, про політв'язнів і окремо про важкохворих, які не отримують належної медичної допомоги”, - акцентує представник Уповноваженого з прав жителів АР Крим та м. Севастополя.

«Ненадання медичної допомоги кваліфікується як катування»

Пояснює, що за міжнародним гуманітарним правом, ненадання медичної допомоги кваліфікується як катування. І Офіс Омбудсмана звертається з цього приводу до Омбудсмана російської федерації Тетяни Москалькової. Важливо, щоб родичі зверталися до Офісу Уповноваженого, якщо є така проблема.

У разі ненадання медичної допомоги політвʼязням Кадиров радить родичам бранців звертатися до ФСВП (Федеральна служба виконання покарань - ред.) і отримувати відповіді, навіть негативні.

“Треба, щоб родичі писали, щоб були обстеження, для того, щоб були відповіді, навіть якщо вони будуть негативними. З цими відповідями зверталися б до нас. Ми звертаємося на всіх майданчиках до наших партнерів - це і міжнародні організації, і Омбудсмани інших країн. Результат цього - іноді увага, яка змінює ставлення до політв'язнів. Це вже є доброю ознакою”, - наголошує він.

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.