Українська етнологиня Олена Соболєва, яка понад два десятиліття досліджує історію та культуру кримських татар, видала книгу «Кримськотатарська кухня», у якій поєднала традиційні рецепти, етнографічні дослідження та усні свідчення представників старшого покоління.

В інтерв’ю Кримському інформаційному агентству (QHA) дослідниця розповіла, чому обрала саме тему народної кухні, як збирала матеріали в Криму та чому видання було перекладене кримськотатарською мовою.

Обкладинка книжки. З сайту видавництва

За словами Соболєвої, кухня є одним із найкращих способів розповісти про історію народу, адже вона відображає не лише гастрономічні традиції, а й спосіб життя, систему цінностей, релігійні звичаї та культуру гостинності.

«Їжа, культура харчування та кулінарні традиції — це невід'ємна частина усіх аспектів життя спільноти: від релігійних обрядів і весіль до повсякденних правил та уявлень про світ. Через спільну трапезу люди знайомляться одне з одним. Саме тому я вирішила знайомити українців із кримськотатарською культурою через традиційну кухню», — зазначила дослідниця.

РОКИ ПОЛЬОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота над книгою тривала багато років. Окрім історичних джерел, етнографічної літератури та праць попередніх дослідників, основу видання склали десятки інтерв'ю з кримськими татарами, які народилися в Криму до депортації 1944 року. Соболєва розповіла, що вперше приїхала до Криму у 2003 році в складі студентської експедиції кафедри етнології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після цього майже щоліта поверталася на півострів, де записувала спогади старожилів, які після десятиліть вигнання змогли повернутися на Батьківщину. За її словами, саме усні свідчення людей стали найціннішою частиною дослідження.

«Вони ділилися не лише рецептами, а й сімейними історіями, спогадами про дитинство та повсякденне життя. Саме на цих розповідях побудовані історико-етнографічні нариси книги», — сказала вона.

ІСТОРІЯ, ЯКА ЗАПАМ'ЯТАЛАСЯ НАЗАВЖДИ

Одним із найсильніших спогадів для етнологині стала перша експедиція до села Küçük Yaşlav (нині Вікторівка) Бахчисарайського району Криму. Після завершення польової роботи група студентів чекала автобус на зупинці, коли до них підійшла місцева жінка. Дізнавшись, що вони досліджують кримськотатарську культуру, вона запросила їх до себе на каву. Через брак часу студенти змушені були відмовитися. Однак за кілька хвилин господиня повернулася із підносом, на якому принесла свіжозварену каву та солодощі.

«Саме тоді я вперше по-справжньому відчула, наскільки глибоко традиція гостинності є частиною кримськотатарської культури», — згадує Соболєва.

ДЕПОРТАЦІЯ ЗМІНИЛА НЕ ЛИШЕ ЖИТТЯ, А Й КУХНЮ

Окрему увагу авторка приділила наслідкам депортації кримськотатарського народу 1944 року. Вона наголосила, що примусове виселення вплинуло на всі сфери життя, зокрема й на традиційну кухню.

За словами дослідниці, в умовах Середньої Азії кримські татари втратили доступ до багатьох звичних продуктів через інші природні й кліматичні умови, що унеможливило відтворення частини традиційних рецептів.

«Кримські татари були змушені залишити в Криму не лише свої домівки, а й посуд, тканини, предмети побуту. Депортація відбувалася в нелюдських умовах, людям фактично не дозволяли взяти із собою навіть найнеобхідніше», — підкреслила Соболєва.

Під час експедицій етнологиня записала чимало страв, які нині майже не готують. Зокрема, до книги увійшли рецепти весільного півня «Теллі Хораз», традиційної весільної каші «Ботка», яка символізувала об'єднання двох родин, а також рецепт «Чобан кебабу», яким із дослідницею поділився відомий кримськотатарський художник Мамут Чурлу.

Фото: Чобан кебаб. З відкритих джерел

СИМВОЛ, ЩО ПАХНЕ ТРОЯНДАМИ

На запитання про страву, яка найбільше асоціюється у неї з кримськотатарською культурою, Соболєва відповіла, що не хотіла б виділяти якийсь один рецепт. Втім, особливе місце в її пам'яті займає варення з пелюсток троянд, яке їй подарувала мешканка гірського Криму після багатогодинної розмови про життя та дитинство.

«Я привезла цю баночку до Києва й поділилася варенням зі своєю родиною. Для мене воно назавжди залишилося символом відкритості, довіри й віри в те, що життя можна відродити навіть після найбільших втрат», — розповіла дослідниця.

Фото: трояндове варення. З відкритих джерел

КНИГА ЗАГОВОРИЛА КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЮ

Соболєва також пояснила, чому було важливо перекласти книгу кримськотатарською мовою. На її переконання, кримські татари як корінний народ України потребують всебічної підтримки своєї мови, а видання наукової та науково-популярної літератури кримськотатарською є одним із важливих інструментів її збереження.

«Я сподіваюся, що завдяки цьому перекладу кримськотатарська культура зазвучить власною мовою й отримає ще один голос», — сказала вона.

Дослідниця звернула увагу, що після російської окупації Криму дедалі більше молодих кримських татар опиняються далеко від мовного середовища. Вона згадала, що на початку 2000-х років у Києві практично не існувало можливостей для вивчення кримськотатарської мови — бракувало курсів, підручників і якісної літератури.

«Я добре знаю з власного досвіду, наскільки важливо мати доступ до книжок тією мовою, яку хочеш опанувати», — зазначила Соболєва.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВАЮТЬ ПОПРИ ОКУПАЦІЮ

Нині етнологиня продовжує працювати над вивченням кримськотатарської культури. Нещодавно вона завершила англомовне дослідження, присвячене уявленням кримських татар про святі джерела, воду та зв'язок людини із землею. Водночас Соболєва визнає, що після російської окупації Криму втратила можливість проводити польові дослідження на півострові.

«Сьогодні дослідження історії та культури кримських татар — це не лише наукове завдання. Це ще й спосіб підтримувати інтелектуальний і символічний зв'язок з окупованим Кримом», — підсумувала вона.

Фото: Олена Соболєва. З особистої сторінки в Facebook.