17 квітня в Україні вшановують пам'ять представників кримськотатарської інтелігенції, які були розстріляні саме у цей день у 1938 році.

Тоді, за кривавим наказом радянського диктатора Йосипа Сталіна, було вбито 36 кримських татар. Перед цим суд над ними тривав не довше 20 хвилин.

Розквіт культури, попри радянську диктатуру

«Червоному терору» проти кримських татар передував період, коли почалося активне вивчення історії, етнографії та культури кримських татар.

Він тривав недовго — з 1923 року до початку 30-х років. Проте, попри радянську диктатуру, в Криму були відкриті національні школи, кримськотатарський театр, виходили друком газети та журнали кримськотатарською мовою.

Сама кримськотатарська стає державною на півострові. Існувало Постійне Представництво Кримської АРСР у Москві – і цю посаду завжди займав кримський татарин.

Репресії в Криму

Все це дратувало шовіністів як у Криму, так і за його межами. А невдовзі політична обстановка в СРСР ускладнилася. Переслідування інтелігенції, боротьба нібито з місцевим націоналізмом, репресії проти діячів культури не оминули й Крим.

Вперше в історії радянських національних республік у травні 1928 року було засуджено та розстріляно главу Кримської АРСР Велі Ібраїмова.

Згодом, у так званий справі “Міллі Фірка”, було репресовано понад 60 людей, серед яких письменник Абібула Одабаш та поет Амді Гірайбай. Розкуркулення та насильницька колективізація в Криму призвели до знищення та заслання понад 30 тисяч кримських татар.

Навесні 1937 в Криму заарештували авторитетних діячів культури: редактора газети «Єні Дунья» Тейфука Бояджієва, письменника і педагога Асана Сабрі Айвазова, філолога Османа Акчокракли, редактора радіокомітету Решата Рефатова, наукового співробітника центрального науково-дослідного інституту національностей Мамута Недіма.

Вбити за те, що кримські татари

5 березня 1938 Сталін підписав так званий “розстрільний список”, у якому зазначалися імена 60 людей (41 з них — кримські татари). Вони мали бути або вбиті, або засуджені до тривалих термінів ув'язнення.

Серед розстріляних у сімферопольській в'язниці НКВС (Народний комітет внутрішніх справ):

Асан Сабрі Айвазов,

Алі Асанов,

Усеїн Боданінський (художник, директор Бахчисарайського палацу музею),

Якуб Аблямітов,

Якуб Азізов,

Осман Акчокракли,

Рамазан Олександрович,

Ягʼя Байрашевський,

Джафер Гафаров (письменник),

Керім Джемаледінов (вчений),

Сулейман Ідрісов,

Ібраїм Ісмаїлов,

Абдулла Лятіф-заде (поет, перекладач текстів кримськотатарською мовою з арабської графіки на латинську;),

Февзі Мусаниф,

Мамут Недім,

Абдураїм Самедінов,

Ільяс Тархан (письменник) ,

Сервер Трупчу,

Сеітджеліль Хаттатов (лідер партії «Міллі Фірка»)

Білял Чагарі (педагог) та ніші.

По 15 років таборів отримали директор театру Абібула Баккал та делегат Курултаю Якуб Керменчеклі. 12 років позбавлення волі отримав драматур Умер Іпчі. Вижив після ув'язнення лише Якуб Керменчеклі.

Етноцид кримських татар

Українська історикиня Гульнара Абдуллаєва зазначає, що повний список убитих сторикам невідомий. Також невідомо, куди вивезли тіла розстріляних людей. Проте в архівах зберігаються тисячі судових справ проти них.

Абдуллаєва називає події 17 квітня справжнім етноцидом кримських татар.

«За одну ніч було знищено інтелектуальну еліту цілого народу. Цих людей звинувачували у тому, що вони нібито були причетні до національної партії “Міллі Фірка”.

Також всім висувалося звинувачення в шпигунстві на користь Англії, Німеччини та інших країн. Це робилося навмисно, аби знищити лідерів думок того часу», — розповіла вона в коментарі QIRIM.News.

Історикиня нагадала, що розстріл 17-18 квітня 1938 року поставив крапку в серії репресій двадцятих-тридцятих років у Криму.

Абдуллаєва зазначила, що в ці дні всі, хто мав вплив на кримськотатарський народ, були просто знищені.

Розстріл інтелігенції був прелюдією до ще страшнішої трагедії, яка трапилася через шість років — депортація кримських татар у травні 1944 року. Злочини радянської влади, її попередників та наступників назавжди залишили біль в серцях кримських татар, які ніколи не забудуть варварську сутність російської держави

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.