Росія перетворила статтю про так звану «дискредитацію» збройних сил рф на один з головних інструментів придушення свободи слова в тимчасово окупованому Криму. Від початку повномасштабної війни за проукраїнську позицію, антивоєнні висловлювання, українську символіку чи навіть дописи у соцмережах окупаційна влада системно штрафує та переслідує мешканців півострова.

Про це йдеться у новому аналітичному звіті «Регіонального центру прав людини», представленому за участі Кримської правозахисної групи та Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, повідомляє кореспондентка QIRIM.Media.

Правозахисники зазначають, що російське законодавство не містить чіткого визначення поняття «дискредитація», що дозволяє окупаційній владі трактувати як правопорушення практично будь-які дії чи висловлювання. Переслідують за критику війни, підтримку України, синьо-жовті кольори, українські пісні, коментарі та навіть «лайки» у соцмережах.

За даними дослідження, у Криму зафіксовано понад 1600 адміністративних справ за статтею про «дискредитацію» армії рф. Близько 80% з них були ініційовані самими правоохоронними органами, які постійно моніторять соціальні мережі кримчан. Найбільше таких рішень ухвалив окупаційний Армянський міський суд — 495. Старша юристка «Регіонального центру прав людини», співавторка звіту Ксенія Корнієнко наголосила, що переслідування є частиною цілісної державної політики росії.

«Ми побачили, що ця політика працює на всіх рівнях: законодавчі органи створили правову основу для переслідувань, правоохоронці займаються пошуком "порушників", суди легітимізують ці рішення, а підконтрольні інформаційні ресурси допомагають виправдовувати репресії. Це не окремі випадки, а цілісна державна політика російської федерації», — наголосила Корнієнко.

Автори звіту також виявили численні процесуальні порушення. За словами юриста «Регіонального центру прав людини» Володимира Вязовцева, окупаційні суди нерідко притягують людей до відповідальності через багато років після публікації дописів, хоча навіть російське законодавство встановлює значно коротші строки.

«Ми зафіксували випадки, коли людину притягнули до відповідальності у 2023 році за публікацію, зроблену ще у 2013-му. Це прямо суперечить навіть російському законодавству. Крім того, 13 справ були розглянуті лише за одну хвилину, а приблизно у половині постанов приховано дату нібито вчиненого правопорушення», — зазначив Вязовцев.

Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник підкреслила, що зростання кількості таких справ свідчить не про успіх репресій, а про те, що спротив окупації на півострові триває.

«Люди вже знають про існування цієї статті, знають про штрафи й переслідування, але все одно продовжують підтримувати Україну. Це може бути українська пісня, "Слава Україні", хвилина мовчання чи відверте засудження війни. Такі справи свідчать не лише про масштаб репресій, а й про те, що український спротив у Криму не припинився навіть після 12 років окупації», — сказала Скрипник.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні також фіксує постійне зростання кількості таких переслідувань. Керівниця юніту з окупованих територій Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Аліна Грігорас наголосила, що застосування таких норм порушує міжнародне гуманітарне право та використовується для придушення будь-якої проукраїнської позиції.

«Ми бачимо, що ця стаття використовується для придушення проукраїнської ідентичності та будь-якої незгоди з окупацією чи війною. Під час таких справ використовуються дані з мобільних телефонів людей, моніторяться їхні соціальні мережі, а самі переслідування можуть застосовуватися проти будь-кого, кого окупаційна влада вважає нелояльним», — зазначила вона.

Правозахисники наголошують, що політика переслідування за «дискредитацію» є складовою ширшої системи репресій на окупованому півострові. Вона поєднує адміністративні й кримінальні справи, пропагандистські ресурси, заохочення доносів, тотальний контроль за онлайн-активністю та використовується як інструмент придушення свободи слова і проукраїнської позиції. Автори звіту вважають, що ці дії є злочином проти людяності у формі дискримінаційного переслідування та мають стати доказовою базою для майбутнього притягнення винних до відповідальності.

Скриншот: трансляція презентації звіту. Медіацентр Україна.