Хто така Ірина Данилович?

Ірина Данилович – кримська медсестра, громадянська журналістка та правозахисниця, яка активно висвітлювала проблеми системи охорони здоров’я в окупованому Криму, корупцію, а також судові процеси над кримськими татарами.

Вона співпрацювала з багатьма ЗМІ, а також була однією з засновниць регіонального відділення «Альянсу лікарів» у Феодосії.

Затримання та судовий процес: політична розправа

29 квітня 2022 року Ірина Данилович була викрадена російськими силовиками на автобусній зупинці в Коктебелі, поблизу Феодосії.

У її будинку в селі Владиславівка провели обшук, вилучивши телефон і ноутбук. Її звинуватили у «незаконному зберіганні вибухових речовин» за статтею 222.1 Кримінального кодексу рф.

Данилович повідомила, що під час затримання зазнавала тортур і психологічного тиску, а «вибухівку» їй підкинули силовики. У липні 2022 року вона заявила про побиття конвоєм ФСБ під час етапування до «Київського райсуду» в Сімферополі, а один з конвоїрів погрожував підкинути «кілограм наркотиків».

«Судовий процес» над Данилович був закритим і супроводжувався численними порушеннями. Наприклад, суд відмовив у допиті 15 свідків захисту та вивченні речових доказів, залишивши лише свідчення оперативників ФСБ і залучених ними понятих.

У грудні 2022 року так званий «Феодосійський міський суд» засудив кримчанку до семи років позбавлення волі та штрафу в 50 тисяч рублів.

У червні 2023 року «Верховний суд Криму» скоротив вирок на один місяць, залишивши 6 років і 11 місяців ув’язнення. У травні 2024 року касаційний суд у росії залишив вирок без змін, ігноруючи скарги на порушення права на захист.

Нелюдські умови етапування

Після засудження Ірину Данилович етапували з СІЗО окупованого Сімферополя до жіночої виправної колонії №7 у місті зеленокумськ ставропольського краю росії.

Етапування відбувалося в нелюдських умовах: її перевозили в переповнених автозаках («стаканах»), що призводило до фізичного виснаження.

У колонії, за даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, панує жахлива антисанітарія: лише п’ять кранів з водою на 200–400 осіб, відсутність мила в їдальні та неналежні умови утримання. Такі умови ще більше погіршили стан здоров’я Ірини, яка й без того страждає від серйозних проблем.

Критична ситуація без належної допомоги

Ще в СІЗО Сімферополя політбранка почала скаржитися на гострий біль у вухах через прогресуючий отит, який не лікували. У 2023 році вона повністю втратила слух на ліве вухо, а гучні звуки викликають у неї сильний біль, запаморочення та шум у вухах.

У листопаді 2023 року стало відомо, що вона перенесла мікроінсульт, а в серпні 2024 року почала страждати від нападів задухи через неналежне лікування.

У колонії зеленокумська медична допомога залишається недоступною. У серпні 2023 року медикиня Лідія Морозова цинічно заявила Ірині, що біль у вухах «мине, коли вона остаточно оглухне».

У 2024 році адміністрація колонії самовільно скасувала призначений препарат для лікування вуха, а отримання ліків ускладнене через бюрократію та етапування Ірини Данилович до лікарні в ставрополі (за 300 км від колонії).

Трагедія родини

1 серпня 2024 року від онкологічного захворювання помер батько Ірини, Броніслав Данилович, якому було 78 років.

Він активно виступав у медіа, розповідаючи про стан здоров’я Ірини та нелюдські умови її утримання.

Смерть батька стала важким ударом для Ірини. Вона не змогла попрощатися з батьком, адже прощання відбулося в селі Владиславівка Кіровського району окупованого Криму.

Справа Данилович стала сигналом для всіх кримських активістів

Переслідування громадянської журналістки та правозахисниці Ірини Данилович має всі ознаки показової політичної розправи.

Про це QIRIM.News заявили у громадській організації «Кримський процес», коментуючи її арешт та ув’язнення.

Як зазначили правозахисники, Данилович — перша жінка в окупованому Криму, яку викрали.

«Перша, стосовно якої стали відомі факти катувань з метою фабрикації доказів. Навіть саме обвинувачення у нібито носінні вибухового пристрою демонструє, що ФСБ більше не намагається дотримуватися навіть мінімальних пристойностей у таких справах», — зазначили в організації.

У «Кримському процесі» вважають, що справа жінки стала сигналом для всіх кримських активістів: після початку повномасштабного вторгнення росії не залишилося жодних обмежень для репресій проти тих, хто виявляє нелояльність до окупаційної влади.

«У всіх справах проти активістів, журналістів чи переслідувань за релігійними переконаннями спостерігається єдина тенденція — повна залежність суду від позиції ФСБ.

Жодні докази чи свідчення не мають значення, якщо вони суперечать версії слідчих», — підкреслюють у громадської організації, яка працює на захопленому півострові.

Міжнародна реакція та боротьба за звільнення

Справа Ірини Данилович привернула увагу міжнародної спільноти. У липні 2023 року Спеціальна доповідачка ООН Мері Лолор закликала росію негайно звільнити жінку, наголосивши на погіршенні стану її здоров’я.

«Репортери без кордонів» у 2024 році заявили, що російська тюремна система «повільно вбиває» журналістку через відмову в лікуванні, і поклали на росію відповідальність за її можливу смерть

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у червні 2023 року прийняв до розгляду скаргу щодо незаконного затримання Ірини, подану «КримSOS».

Історія Ірини Данилович стала одним з найболючіших прикладів репресій, які росія розгорнула в окупованому Криму проти громадянського суспільства. Її справа — це не лише про порушення прав однієї людини, а про цілеспрямовану політику залякування і придушення інакомислення. Однак, попри тиск і нелюдські умови утримання, Ірина Данилович залишається символом незламності українського Криму.

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.